Ірина — викладачка GoITeens, яка змінює підхід до навчання дітей. Вона вірить, що кожна дитина має свій потенціал, і її завдання — допомогти його розкрити через soft skills. Від математики до вивчення життєвих навичок — шлях Іри був неочікуваним, але саме це дало змогу їй знайти своє покликання.
Її уроки — це не просто заняття, це можливість для дітей відкривати себе. Ірина вважає, що кожен учень заслуговує на увагу та підтримку, і її стиль викладання допомагає виховати впевненість у собі та вдячність до світу.
Від математики до soft skills
«Математика — це мій предмет. До 10 класу я мріяла стати вчителькою із цього предмету», — згадує Ірина.
Їй подобалося розв’язувати рівняння, будувати логічні ланцюжки, знаходити закономірності в числах. Але із часом вона почала дивитися на професію вчителя ширше: це не лише любов до предмета, а й робота в системі, що має свої правила та обмеження.
«Я подорослішала і зрозуміла, що бути вчителем математики означає працювати під керівництвом директора школи, який виконує вказівки міністерства освіти. Я відчула, що не можу».
Водночас Іра завжди цікавилася людьми, їхніми історіями, взаємодією між ними. Їй хотілося не лише навчати, а й допомагати розвиватися, спілкуватися, будувати здорові відносини в команді.
Читайте також: Як пояснити дитині розлучення: добірка книг для батьків.
Так вона відкрила для себе світ soft skills — навичок, які не менш важливі, ніж знання формул і теорем. Вони допомагають домовлятися, вирішувати конфлікти, лідирувати, відчувати себе впевнено в будь-якій сфері життя.
Що таке soft skills і чому їх важливо прокачувати?
«Я виросла на софтах, по життю їх знайшла для себе».
Вона впевнена, що саме ці навички визначають, наскільки людина буде успішною. Адже нерідко можна зустріти людину із червоним дипломом, яка не може знайти роботу. Вона знає теорію, вміє виконувати задачі, але їй бракує впевненості, комунікаційних навичок, емоційного інтелекту. Вона не вміє «зчитувати» співрозмовника, боротися за своє місце, аргументовано висловлювати думку.
«Десь людина не поспішає висловлювати свою думку, погоджується з усіма: «хай буде» — і в результаті її не помічають», — пояснює Іра.
Для неї soft skills — це те, що ми будуємо в собі впродовж усього життя. Це не щось вроджене, а навички, які можна і треба розвивати. Саме тому вона прагне навчити дітей цього якнайраніше. Так хочеться їм якомога раніше це пояснити, аби вони в 15 розуміли те, що до нас у 35 дійшло. Адже часто буває так, що люди, які в школі вчилися на «двійки», стають керівниками, бо вони добре володіють soft skills. А ті, хто мав високі академічні досягнення, але не навчився комунікувати та презентувати себе, залишаються на звичайних посадах.
Читайте також: Домашні тренування, дизайн і банкінг: проєкти наших учнів.
Іра говорить про це не лише як викладачка, а й через власний життєвий досвід. Колись вона була кар’єристкою, писала статті, отримувала стипендію Верховної Ради. Потім, коли чоловік запропонував народити дітей, вона вирішила довіритися долі. Але це не зупинило її розвиток — навпаки, вона зростала разом зі своїми дітьми, розвиваючи в собі саме ті навички, які потім почала викладати.
«Як виявилося, заради себе самої я багато в чому була готова підігнути плечі. А заради власних дітей уже цього не зробиш», — зізнається вона.
Саме материнство навчило її добиватися, висловлюватися, боротися за свої переконання. Із часом вона усвідомила, що її покликання — навчати інших не просто знанням, а життєвим навичкам.
Саме тому soft skills стали для Іри не просто професією, а способом життя. І тепер вона допомагає дітям зрозуміти ці важливі речі значно раніше, ніж це вдалося їй самій.
Як проходять уроки soft skills?
Коли Ірина тільки починала викладати, їй було легше працювати з молодшими дітьми. З ними не так страшно, можна більш по-дитячому все проговорити. Старші ж ставлять складні питання, змушують думати, змінювати підхід. Але із часом викладачка відчула справжній азарт і тепер хоче працювати саме з підлітками.
Вона навіть каже своїм учням: «Ви маєте приходити на заняття так, щоб я боялася ваших питань!».
Її підхід — це живе спілкування. На заняттях діти говорять. Навіть ті, кого у звичайній школі не слухають, хто звик мовчати. Вона бачить кожну дитину, розуміє її особливості. Наприклад, якщо учень виріс зі старшою сестрою, він може не звик висловлювати свою думку. Але варто лише його похвалити, підтримати — і він змінюється, починає говорити, стає активним.
На уроках soft skills діти вчаться не лише комунікувати, а й розуміти себе.
«Є діти, яким зовнішніх ресурсів життєвих дано забагато, а вони не навчені ними користуватись», — пояснює Іра.
Вона допомагає учням усвідомити, що якщо хтось має гарну фінансову можливість навчатися, відвідувати омріяні гуртки чи репетиторів, інші можуть досягти своїх цілей виключно через власну наполегливість. Та головне не зупинятися, вірити в себе. Просто шлях може бути довшим, але в жодному разі не слід опускати руки.
Особливе місце у її роботі займають діти, які виїхали за кордон. Для них заняття — це ковток повітря. Вони приходять не лише вчитися, а і просто говорити, чути рідну мову, обговорювати життєві ситуації. Вони діляться своїми історіями, мріями, переживаннями.
Кожен урок — це не просто викладання матеріалу. Це підтримка, мотивація, можливість для дітей знайти свій голос. Іра знає: якщо дитина навчиться висловлюватися зараз, у майбутньому їй буде набагато легше досягати своїх цілей. І саме це для неї найважливіше.
Коли Ірина прощається зі своєю групкою, вони з дітьми пишуть побажання один одному. На одному з таких прощань вийшла така класна дошка.
Уроки на позитиві
Ірина створює на заняттях атмосферу, у якій кожна дитина почувається комфортно і впевнено.
«Я починаю заняття з того, що вони мусять сказати мені, що хорошого сталося на цьому тижні. За що вони вдячні тижню, за що вони вдячні собі».
Це не просто формальність, а спосіб навчити дітей бачити хороше навіть у дрібницях. Деколи вони запитують: «А якщо урок скасували — це можна записувати?» Вона відповідає просто: «А ти відчув, що це класно? Якщо так, то пиши».
Ця навичка важлива не лише на заняттях, а й у житті. Іра навчає учнів рефлексувати щодня, помічати позитив і цінувати навіть маленькі радощі.
Навіть коли обговорюються серйозні теми, стиль Іри залишається драйвовим, енергійним, наповненим життям. Вона вміє знайти підхід до кожного, зробити так, щоб діти не просто слухали, а включалися в процес, думали, говорили, розвивалися. І саме тому її уроки завжди особливі.
Діти — чисті, щирі та справжні
«Вони ще не зламані, вони натуральні»
Діти для неї — це як чистий лист паперу, на якому із часом залишаються сліди всіх людей, з якими вони стикаються.
«Ви народжуєтеся як чистий лист паперу, усі однаковісінькі. А потім усі, з ким ви зіштовхнулися, починають залишати на вас сліди», — пояснює Ірина.
Людина отримує образи, доброту, неочікувану допомогу, класні моменти, які змінюють її. Але в дитинстві це ще не їхні власні рішення, їхні сліди, а віддзеркалення того, що їм дають інші, зокрема батьки.
«Коли ви зростаєте в сім’ї, навіть зчитування цього листочка не ваше. Ви ще не маєте власної думки, вона дуже віддзеркалюється від батьківської».
Ірина вчить дітей не просто слухати батьків, а формувати свій власний погляд на світ. Адже важливо дозволити собі вибір на користь себе.
Іра любить навчати дітей, бо це процес допомоги їм відкривати власний світ, визначати свої переконання і починати робити вибір на основі власного досвіду. Вона допомагає їм формувати внутрішню впевненість, що дасть змогу їм стати самостійними особистостями в майбутньому.
Хобі, яке дає енергію
Ірина не тільки викладає soft skills, а й має власні творчі захоплення. Одним із її улюблених хобі є поезія. Вона пише вірші й хоче і далі розвиватися в цьому напрямі. Для неї це не просто спосіб виразити емоції, а й можливість глибше пізнати себе.
«Я вже вийшла на той рівень, коли свої вірші треба зачитувати»
Вона каже, що її чоловік іноді сумнівається чи до складу вірш, але коли Іра зачитує його вголос, він розуміє, що все на своєму місці. Вірші мусять звучати, їх потрібно не тільки писати, а й озвучувати, аби відчути всю повноту і красу.
Це хобі дає змогу Ірині не лише розвиватися творчо, а і знаходити нові способи самовираження. Найбільше на творчість її надихають власні діти 👇🏻
Зростити доню і зростити сина…
Здавалося б, це щось із різних сфер,
Одна і інший є твоя дитина,
І кожен з них продовження тебе.
Але ж це два світи, що зовсім різні.
Неначе, два Земної кулі полюси,
Неначе, спокій, затишок і буйний вітер,
Неначе, поле квітів й океан із хвиль.
І ти між них витаєш мов пташина,
Котра літає й в штиль, і в буревій,
Сьогодні ти тендітна, як та дівчинка-дитина,
А завтра ти вже ловиш поштовх швидкостей.
Мабуть, мені так до кінця й не розгадати
Ці різні полюси і ці мої світи,
Та я вам обіцяю постаратись
Бути цікавою і доні, й тобі, син.
Мабуть, мені так до кінця і не збагнути
Всю силу й міць, що Всесвіт дарував,
Та я безмежно вдячна за можливість
Ловити мами-доні й мами-сина відчуття!
Іра Б.
19.12.24 р.
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ НА ПЕРШЕ БЕЗОПЛАТНЕ ПРОБНЕ ЗАНЯТТЯ З GOITEENS
