Для Анни Павліщевої заняття — це не лише про знання, а про партнерство, довіру, сміливість помилятися і вчитися з повагою до себе. Її стиль — живий, теплий і глибоко людяний. Через що вона пройшла, як втілює принципи інклюзії в онлайн-навчання — про це Анна розповіла в інтерв’ю.
Більше про інклюзивне навчання ви можете прочитати в цій статті.
Шлях Анни у викладанні
Анна — викладачка, яка знає про систему освіти не лише зсередини, а й у перспективі. Її педагогічний шлях — це 21 рік роботи в школі, з яких 15 вона є заступницею директора з навчальної роботи. Її професійна кваліфікація — вища категорія та звання «старший вчитель». Але те, що справді вирізняє Анну серед багатьох — це її постійний рух уперед. Своїм викликом і сферою глибокого зацікавлення вона вважає інклюзію:
«Глибоко займаюсь впровадженням інклюзії в закладах освіти та не лише».
Але її діяльність не обмежується тільки уроками чи адміністративною роботою. Анна активно виступає на міжнародних конгресах, де ділиться власним досвідом, особливо в контексті тьюторингу та психоемоційної підтримки дітей з особливими освітніми потребами. Вона — випускниця міжнародної академії тьюторингу і впевнена: підтримка має бути не лише академічною, а й людською.
«Я насамперед прогресивна вчителька», — каже вона.
Її підхід базується на розумінні того, що сучасні діти — зовсім інші. Анна переконана, що вчитель має не просто передавати знання, а вибудовувати партнерські стосунки з учнями. Тільки так, вважає вона, можна досягти справжнього результату. Бо саме ці діти — ті, хто відбудовуватиме Україну після війни.
Читайте також: «Я даю учням творчість від душі»: викладачка Procreate Аріна Батрак.
Про радянську освіту: як зламати вертикаль і вибудувати партнерство
Анна не приховує: досвід радянської школи для неї — джерело певного внутрішнього супротиву.
«Радянська освіта мене трошки тригерить. Я завжди намагаюсь це змінити», — зізнається вона.
І змінює — щодня, на кожному уроці, у кожній комунікації з дитиною. Її підхід докорінно відрізняється від застарілої системи, яка будувалася на авторитеті, примусі та уніфікації. Для Анни кожна дитина — не «одиниця в журналі», а особистість зі своїм темпом, баченням і рівнем розвитку. Вона переконана:
«Кожна дитина по-різному сприймає інформацію. Вчитель має розуміти, як подати матеріал так, аби дитина могла засвоїти відповідно до свого рівня».
Читайте також: Які компетенції розвивати в дітей на різних етапах віку.
Це повна протилежність підходу «один стандарт — на всіх». Замість тиску на результат — розуміння меж можливого. Замість страху перед помилками — нормалізація їх як частини процесу навчання. І головне — людяність. Анна підкреслює:
«Вчитель мусить говорити, що й у нього не все одразу вийшло, і він не все знає, і він людина».
Для неї головне — довіра. Бо без неї не буде ні конструктивної розмови, ні глибокого засвоєння знань.
«Я так само людина, як і всі інші. Просто я знаю цей предмет і можу його класно подати, аби дитина опанувала».
Саме такий підхід ламає стару систему і формує покоління свідомих, критично вдумливих дітей.

Коли урок — це привід для розмови про важливе
На своїх уроках Анна не викладає просто предмет. Для неї кожне заняття — це насамперед простір для розмови, роздумів, розвитку особистості. Її викладання — не про зазубрювання правил, а про довіру, співпереживання і постійне вдосконалення.
«Для мене це ще комунікація, розвиток своїх якостей, говорити про головне — чи варто помилятися», — пояснює Анна.
Вона завжди починає урок із важливої розминки: теми для роздумів, на яку кожна дитина має змогу висловитися. А викладачка може їх направити, скоригувати, дати змогу подумати і зробити висновок. Така атмосфера створює відчуття, що в класі кожен має голос, кожен важливий. Власні історії — ще один ключ до довіри.
«Я завжди наводжу приклади зі свого життя, на кожному уроці. Це зближує, бо діти розуміють, що я ділюсь своїм, мені можна довіряти. У мене немає жодної дитини, яка не робить домашнє завдання. Вони мене просто поважають. Вони не хочуть мене образити».
Анна не зупиняється в розвитку:
«Я продуктивна, йду в ногу із часом. Якщо я не буду слідкувати за новим — книгами, фільмами, серіалами, що цікаві дітям — я вже не буду таким класним вчителем».
Її уроки — живі, гнучкі, відкриті до змін: якщо Анна запланувала на урок тему, але бачить, що треба повернутися назад… перекреслює що собі запланувала і йде за потребами дітей.
«Цей урок буде викинуто і з мого життя, і з їхнього, бо він не дасть результату», — каже вона. А тому головний принцип її викладання — не дотримання плану, а досягнення справжнього розуміння.
Ігри, серйозні інструменти і трішки адреналіну
Анна перетворює заняття на живий простір, де поєднуються педагогіка, технології та щире бажання розвивати дітей. З першої хвилини уроку вона створює настрій і атмосферу:
«Я кожній групі на початку уроку відкриваю криголами на будь-яку тему. Наприклад, із сердечками, бо День святого Валентина. Або на основі потреб дітей».
Для неї це спосіб не лише привітатися, а й уважно почути кожного.
Особливу увагу Анна приділяє рефлексії — але не у форматі банальних питань. У неї є картинки у вигляді метафоричних карт — діти обирають зображення, які найкраще передають їхній настрій чи думки. Це тонка робота з емоціями, яка допомагає налаштуватися на продуктивну роботу.
Технології — її вірні помічники. Вона активно використовує платформи на кшталт Miro та Canva, де учні можуть разом працювати в реальному часі:
«Для мене важливо, аби діти навчилися працювати разом, це компетенція, яка знадобиться в житті. І для мене це зручно, коли бачиш окремі сторінки, як діти працюють у групах».
Серед улюблених інструментів — Wordwall.
«В Wordwall є Випадкове колесо. Дитина, яка не любить говорити, якщо їй випадає — то відповідає. Це налаштувує на навчання», — розповідає Анна.
А ще там є динамічні, «рухомі» ігри, які додають драйву. Не завжди в дітей виходить, але в них виробляється адреналін — і у такий спосіб вони запам’ятовують. У стресовій ситуації ти інакше думаєш.
Попри всю гру, баланс — понад усе:
«На уроці, якщо ти будеш багато гратися, то не буде коли вчитися. Але через гру запам’ятовується більше, особливо в маленьких дітей».
Тож її «фішки» — не просто розваги, а цілеспрямований метод, який активізує пам’ять, розвиває навички співпраці і вчить дітей вчитися.
Інклюзія як серце педагогіки
Анна говорить про інклюзію не з теорії, а з глибокого розуміння і власного досвіду. Вона не лише працює з дітьми з особливими освітніми потребами — вона сама пройшла через складні випробування.
«Я теж людина з інвалідністю, перехворіла на рак. І знаю як це — коли тобі боляче, не хочеться нічого робити. Я знаю це відчуття», — зізнається вона.
Саме тому її слова про співпереживання звучать переконливо: «Ти сьогодні прокинувся і щасливий, бо ти живий. Це круто».
Вона глибоко переконана, що дистанційне навчання може бути інклюзивним, якщо воно побудоване на довірі й діалозі.
«Навіть якщо дитина не вмикає камеру, вона слухає. Вона чує, як стати лідером. Можливо, лідером вона й не стане. Але вона навчиться поважати себе. А це — уже великий крок».
Анна згадує випадок, коли у її групі навчався хлопчик з особливими потребами:
«Я поділилася з дітьми, що я людина з обмеженими можливостями. І на цьому уроці хлопчик уперше щось сказав. Тепер він завжди приєднується раніше за всіх, говорить зі мною. Цей діалог важливий, бо ми ж не знаємо — може дитина сама вдома цілими днями».
Таке спілкування — неоціненне, адже воно дає дитині відчуття присутності та прийняття.
Інклюзія, за словами Анни — це не лише про адаптацію програм, а про простір, де кожен може бути собою.
Завдяки онлайн-формату діти з інвалідністю здобувають доступ до знань, можливість працювати в групах і обирати гідну професію:
«Це можливість для дітей з особливими освітніми потребами мати достойну зарплату. Плюс це спілкування, не сам на сам із вчителем, а в групі».
Анна Павліщева — не просто викладачка GoITeens. Вона — провідник у світ довіри, емпатії, партнерства. Її уроки — це місце сили, де учні не просто готуються до НМТ чи навчаються лідерства, а й починають поважати себе та інших. Її викладання — не про шаблони, а про серце. Вона розуміє сучасних дітей, бо дивиться на них не зверху, а поруч. І саме тому її учні не просто слухають, а довіряють. А це, без сумніву, головне.
Якщо ви хочете, аби ваша дитина здобувала якісну онлайн-освіту, реєструйтеся на безоплатний пробний урок із будь-якого напряму!
