Чому дитина все кидає? Чому може замахнутися — ніби хоче вдарити щось або когось? Чому кричить та не розповідає про свої проблеми? Батькам складно, коли їхнє життєрадісне та усміхнене сонечко проявляє агресію, злість, навіть ненависть. Це ті емоції, які в нашому суспільстві заведено ховати та замикати в собі, не дозволяючи негативу розповсюджуватись. З одного боку, це добре, адже жити у світі, де кожна людина відкрито проявляє агресію, було б навіть небезпечно. Але й повністю абстрагуватися від цих почуттів та закривати очі на таку дитячу поведінку — теж дорога в нікуди. Що робити та як помітити, що агресія стає постійним станом вашої малечі, розповість Олена Рижа, дитяча психотерапевтка та викладачка soft skills в GoITeens.
«Його треба посадити в клітку!»
«Його тоді треба вигнати з міста», «звичайно поставлять у кут», «а тут такого бути не може, тут немає таких!» — це все відповіді дітей та й підлітків, які виконували завдання з арттерапії, на запитання «А якщо один із мешканців цього міста розсердиться?».
Коли я пропоную дитині побудувати в пісочниці країну чи місто, я як на долоні можу побачити світ, у якому він мешкає щодня. У ньому є:
- правитель, що поєднує в собі риси батьків;
- жителі, які поводяться правильно й не правильно, як треба і як хочеться;
- закони і правила, які дитина зустрічала в цьому світі й була змушена підкорятися;
- життєві стратегії дитини;
- сімейні ситуації;
- інформація про те, якою вона почувається і яким бачить світ.
У такий спосіб я можу познайомитися з тим, як дитина розуміє відносини між собою і довкіллям.
На питання про агресію 90% дітей відповідає так, ніби сама по собі агресивність — це щось недозволене, що треба сховати, вигнати з поля видимості. Звідки вони про це дізналися? Звісно ж від дорослих. Тому що дорослі погані та хочуть дітям зла? Ні!
Тому що в дорослих немає знань і слів для того, щоб допомогти дитині в безлічі складних тем. Звичайний батько не знає, що злість — не те саме, що агресія, і що агресію дитини важливо вирішувати, а способи її висловлювати коригувати.
Також батько рідко знає про те, що тема «звідки беруться діти» має бути розкрита дитині до 10 років, якщо ми бажаємо встигнути перш ніж про все її проінформує інтернет та друзі. Здивування в батьків спричиняє і той факт, що проблеми з навчанням та самооцінкою в дитини можуть бути не через лінощі, а через те, що дитину дуже часто хвалили, тобто оцінювали.
Брак знань та важливих слів у потрібний момент може зробити маленьку ситуацію великою проблемою. У цьому й небезпека психологічних «недоглядів»: зростають як снігова куля в неврози, тики, конфлікти, страхи та депресію.
Читайте також: Що робити під час відключення світла в Україні.
Чому в дитини може з’явитися агресивна поведінка?
Агресія в дітей може бути відображенням їхнього внутрішнього стану і відносин із навколишнім світом. Як дитячий психотерапевт, я розглядаю такі ситуації як можливі вияви того, що відбувається всередині дитини, а не просто прояви «поганої» поведінки. Ось кілька можливих причин, чому дитина агресивна:
1. Емоційні проблеми: діти можуть виражати агресію, коли вони не вміють ефективно висловлювати свої почуття, такі як розчарування, злість або страх.
2. Соціальне середовище: сімейні труднощі, конфлікти в школі або проблеми з однолітками можуть сприяти виникненню агресивної поведінки.
3. Реакція на стрес: деякі діти можуть виявляти агресію як спосіб впоратися зі стресом або непевністю. Тиск у школі або суворі вимоги батьків щодо оцінок — і бум!
4. Моделювання поведінки: якщо дитина часто бачить агресивну поведінку від інших (батьків, родичів, вчителів), це може вплинути на її власну поведінку.
5. Психологічні проблеми: деякі діти можуть мати психологічні проблеми, такі як розлади уваги зі збудливістю, що може призвести до агресивної поведінки.
6. Фізіологічні чинники: певні фізіологічні стани, такі як недосип або погане харчування, можуть підвищити рівень подразнення і сприяти агресивній поведінці.
7. Несприятливе виховання: надмірна строгість або недостатня увага до потреб дитини може також призвести до агресивної поведінки.
У психотерапії ми стараємося розібратися в коренях агресії і навчити дитину більш конструктивним способам виражати свої емоції та боротися зі стресом. Важливо підтримувати дитину, слухати її почуття і надавати їй підтримку в процесі розвитку навичок соціальної адаптації та емоційного самовираження.
Читайте також: Жовтневий математичний турнір для учнів 2–11 класів.
Що робити, якщо дитина агресивна?
Важливо розуміти, що приборкання агресивної поведінки в дитини вимагає терплячості, розуміння та конструктивних стратегій від батьків. Якщо такий стан у дитини зберігається впродовж довгого часу або під час нього вона починає шкодити собі/оточуючим, варто звернутися до психотерапевта. Кілька порад, які я, як дитячий психотерапевт, можу надати батькам або опікунам:
- Зберігайте спокій: передусім, важливо залишатися спокійним і контролювати власні емоції. Реагуючи агресивно на агресію дитини, ви ризикуєте погіршити ситуацію.
- Встановіть межі: повідомте дитині чіткі межі про те, що агресивна поведінка є неприйнятною, і встановіть конкретні наслідки за її прояв. Наприклад, ви не будете підходити до дитини, поки вона кричить чи б’ється.
- Підтримуйте спілкування: спілкуйтеся з дитиною про те, як вона відчуває себе, і виявляйте інтерес до її емоцій. Це допоможе їй розуміти свої власні почуття і шукати інші способи їхнього вираження.
- Навчіть альтернативним стратегіям: підтримуйте дитину у вивченні здорових способів вираження своїх почуттів — словами, техніками заспокоєння.
- Виявляйте підтримку й розуміння: намагайтеся розуміти, що може спричиняти агресію у вашої дитини та підтримуйте її в пошуку способів подолання цих факторів.
Кожна дитина унікальна, тому може знадобитися час, щоб знайти найефективніші підходи для приборкання агресивної поведінки.
