Коли уява стає реальністю
Як почався твій шлях в малюванні? Можливо хтось надихнув тебе малювати чи сама вирішила?
Я почала свій шлях у малюванні у 7 років – це були заняття в центрі розвитку дітей недалеко від дому. Туди мене привела мама, бо я завжди любила малювати. Згодом через війну ми були змушені виїхати, і після року життя у Фінляндії я записалася в арт-студію, де навчаюся й досі.
Як прийшла ідея для твого проєкту, чому ти обрала цю тему? Скільки часу пішло на реалізацію?
Я вибрала таку тему проєкту, тому що хотіла намалювати персонажа зі світу, який придумала ще в дитинстві. Для мене це дуже особлива історія, тож було цікаво «оживити» її в малюнку.
Під час роботи виникли складнощі: мені довго не вдавалося зобразити персонажа саме так, як я уявляла його в голові. Але після чотирьох спроб я отримала результат, яким залишилася задоволена. На виконання проєкту пішов приблизно один тиждень.
Яку пораду даш іншим дітям, які ще не почали малювати?
Я б порадила не боятися починати. Не потрібно одразу малювати ідеально – головне отримувати задоволення від процесу. У кожного свій стиль і свій темп розвитку, тож важливо порівнювати себе лише із собою вчорашнім і просто регулярно практикуватися.
Чи порадила би ти нашу академію іншим дітям та підліткам?
Так, я б із задоволенням порадила ці курси іншим дітям та підліткам. Навчання проходить цікаво й зрозуміло: матеріал пояснюють доступно, а вчителька завжди підтримує та допомагає, якщо щось не виходить.
Особливо хочу відзначити мою вчительку Марину Боровікову за її терпіння, підтримку й натхнення – завдяки їй мені було дуже приємно та легко навчатися.
Як ти бачиш використання навички малювання в майбутньому?
Я бачу, що навичка малювання буде корисною для мене і в навчанні, і в майбутній професії. Можливо, з часом я пов’яжу своє життя з творчістю – дизайном, ілюстрацією або створенням персонажів. А навіть якщо ні, ця навичка все одно залишиться зі мною як спосіб самовираження, натхнення та відпочинку.
