У викладачки GoITeens Аріни Батрак не буває «просто уроків малювання» — кожне заняття з нею схоже на маленьку пригоду. Тут можна малювати щурів із натури, створювати новорічні листівки з котиками, а головне — бути собою, навіть якщо твоє яблуко не надто «дихає», як в академічному натюрморті. Вона — молода викладачка, якій лише 20, але діти тягнуться до неї не через вік, а через щирість, легкість і вміння бачити талант у кожному.
Аріна не просто навчає малювати — вона допомагає повірити в себе, навіть якщо поки твій малюнок далекий від ідеалу. Бо на її занятті ідеалом вважається не техніка, а пристрасть.
«Малювання зі мною завжди»
Аріна в малюванні буквально все своє життя — ще з того часу, скільки себе пам’ятає. Її шлях почався з раннього дитинства: перші малюнки, перші олівці, художня школа, а згодом і художній коледж.
Після навчання Аріна почала працювати вчителем малювання офлайн. Каже, що з дітьми їй легко — спілкування виходить природно, без зусиль.
«Я легко знаходжу спільну мову з дітьми, мені подобається малювання, тому мені заходить і навчати цього», — зізнається вона.
Сьогодні Аріна продовжує творити: іноді малює арти в Procreate, коли приходить натхнення. Ще одна частина її роботи — співпраця з американською компанією, де вона створює ілюстрації на основі фотографій.
Читайте також: Які компетенції розвивати в дітей на різних етапах віку.
Діти не женуться за ідеальністю
Хоча Аріна має досвід роботи з дорослими — її майстер-класи відвідували люди різного віку — справжню радість у викладанні вона знаходить саме в роботі з дітьми. Причина — у різному підході до навчання, який проявляється вже з перших хвилин заняття.
«Дорослі дуже часто очікували від себе забагато, — розповідає Аріна. — Вони приходили на годинний майстер-клас і думали, що в них вийде неймовірно чудово, краще ніж у мене».
Така завищена планка часто призводила до розчарування, навіть якщо результат був хороший для людини без художньої підготовки. Бувало, що невдоволення дорослих поверталося в бік викладача, і це психологічно виснажувало.
Діти ж — зовсім інші. Вони ще не отруєні ідеєю бути «ідеальними з першого разу», і саме цю відкритість Аріна прагне підтримати. Вона вчить їх, що помилятися — це природно, що хороші результати потребують повторів і терпіння:
«Це нормально, якщо з першого разу щось не виходить, ми можемо спробувати 10 разів. На десятий вийде, і це буде супер круто».
Вона визнає: їй самій у дитинстві не вистачало саме цього розуміння, і тепер вона хоче дати дітям той досвід, який колись не здобула сама. У її підході — не лише техніка, а й м’яка переоцінка стандартів, що допомагає виростити впевнених і вільних у творчості людей.
Стиль викладання Аріни: між свободою, гумором і підтримкою
Уроки викладачки не схожі на звичні шкільні заняття — у них немає місця для авторитарності чи сухої строгості.
«Я не строга, люблю пожартувати з дітьми, намагаюся бути з ними на одній хвилі», — каже вона.
І це не просто слова: її стиль викладання побудований на довірі, легкому спілкуванні й бажанні зробити процес навчання не тільки корисним, а й по-справжньому приємним. Аріна не прагне бути «вчителем з указкою», який нав’язує єдино правильний спосіб малювання. Головне — щоб дитина навчалася паралельно отримуючи задоволення.
Читайте також: «Головне — потік і розуміння»: викладач Scratch та Minecraft Костянтин Помогаєв.
Цей підхід особливо контрастує з тим, що вона пережила в класичній художній освіті. Як людина, яка пройшла художню школу й коледж, Аріна добре знає, як традиційна система здатна придушити творче бачення:
«Вбиває бажання малювати, натхнення. Ти починаєш концентруватися на тому, щоби бути ідеальним».
У класичних художках часто вимагають точності, академічної правильності, натомість забуваючи про унікальний погляд кожного.
«Намалювати ідеальний натюрморт може багато хто… Але малювати від душі, так, як бачиш це ти — це можеш тільки ти», — переконана Аріна.
Вона зізнається, що й сама іноді ловила себе на думці: ось-ось скаже щось «академічно правильне» на кшталт «глечик не дихає». Але вчасно зупиняється — саме тому, що пам’ятає, як це впливало на неї саму.
Замість нав’язування, вона пропонує дітям альтернативу: навчатися так, щоб не втратити себе.
Творчість — це і про котиків, і про щурів, і про сніданки
Уроки Аріни — це не лише про техніку й розвиток художнього погляду. Це простір, де дитина почувається вільною, прийнятою і зрозумілою. Саме тому викладачка постійно адаптує завдання до можливостей і настрою учнів. Якщо бачить, що малюнок надто складний чи може викликати розчарування — легко змінює його під конкретну дитину.
«Я намагаюся іноді змінити малюнок під дитину», — ділиться Аріна.
Вона розуміє: іноді краще зробити простіше, але з радістю і результатом, ніж тримати за «ідеальний» ескіз, який забирає впевненість.
Свята — ще одна нагода для творчих експериментів. Наприклад, на Новий рік Аріна запропонувала дітям створити листівки з котиками та ялинками — водночас креативно, мило й атмосферно.
Іноді ж фішки з’являються неочікувано — просто із життя групи. В одній із її груп заняття починалися… зі сніданків. Уроки проходили зранку, і діти часто приносили щось перекусити просто під час малювання.
«Я сиділа й дивилася на їхні сніданки й думала: «Ну хоча б хтось із нас встиг поїсти»».
А ще одна учениця взагалі приносила на урок своїх домашніх щурів. І не просто показувала — одного разу вони всі разом їх малювали.
Чому варто йти на «Малювання на планшеті»
Для Аріни її учні — не просто діти на уроках. Вона бачить у кожному з них талант, особливість, індивідуальний стиль — навіть у 10 років.
«Для мене всі вони зірочки», — щиро говорить викладачка.
Серед її учнів є ті, хто не просто захоплюється малюванням — а вже демонструє справжню швидкість, глибину і впевненість у роботі.
«Моя учениця на індивідуальних заняттях дуже класно малює, іноді навіть швидше за мене. Я малюю повільно як треба, аби все пояснити, а вона вже все закінчила».
Що ж до того, чому варто йти на малювання — тут Аріна категорична: тільки якщо це дійсно хочеться самій дитині.
«Я вважаю, що варто йти у творчість тільки в тому випадку, коли ти сам хочеш до цього прийти».
Ні прохання батьків, ні поради родичів не допоможуть, якщо немає внутрішньої жаги. Але якщо вона є — усе можливо.
І найголовніше, на думку Аріни, — не вбити в дитині любов до мистецтва неправильним підходом. Її мета — зберегти цю пристрасть, підтримати й направити. Без тиску. Без шаблонів. Просто з теплом і вірою в кожну дитячу зірочку.
Хочете, аби ваша дитина використовувала планшет для творчості? Реєструйтеся на безоплатне пробне заняття за посиланням.
