9 хибних фраз у спілкуванні з дітьми

  • 4 хв
  • 415

Батьки – найважливіші люди в житті дитини. Їх підтримка, схвалення та позитивне відношення – невіддільна складова становлення особистості їхньої дитини. До певного віку діти сприймають будь-які слова батьків серйозно, тому необережно кинуті фрази можуть глибоко образити дитину, вплинути на її довіру та самооцінку. Деякі слова здатні змінити усе майбутнє життя маленької людини.

Звісно, бути батьками непросто – іноді емоції беруть верх та дорослі люди говорять дітям неприємні речі. Саме тому ми хочемо розповісти вам про 9 хибних фраз, яких треба уникати в спілкуванні із дітьми.

«Не плач, негайно припини!»

Дорослим може здаватися, що причини для істерики немає. Але дитяча психіка побудована дещо інакше – дитина може розплакатися через бурхливі емоції, біль, страх. Фраза «не плач» змушує дитину відчути, що проявляти емоції не можна – їх треба ретельно приховувати. Краще дізнатися, що саме турбує дитину та заспокоїти.

«Не можна»

Неаргументовані заборони майже не діють на дітей. Чим старшими вони стають, тим більше їм потрібно розуміти, чому саме не можна виконувати ті чи інші дії. Ми радимо батькам завжди аргументувати свої заборони, пояснювати дитині, до яких наслідків можуть призвести ті чи інші дії.

До речі, пам’ятайте: чим суворіша заборона, тим більше хочеться її порушити.

«Чого ти поводишся, як маленький_а»

Така фраза може стосуватися як манери виконання якихось завдань, так і поведінки. Вона боляче б’є по самооцінці дитини і також змушує цуратися власних емоцій. Дитина може подумати, що дорослі не скаржаться, не плачуть та не засмучуються, тому почне приховувати свої емоції. Якщо дуже хочеться так сказати, запропонуйте дитині виконати завдання інакше або обговоріть із нею її емоції.

«Іди геть з моїх очей!»

Почувши це від вас, дитина може на рівні підсвідомості подумати, що вона не потрібна батькам та заважає їх щастю. Усе це призводить до пригніченості, відчуття непотрібності.

Часто такі травми діти несуть за собою впродовж усього життя – іноді терапевтам буває навіть дуже непросто виявити, що причина проблем дорослої людини саме у спілкуванні з батьками.

«А от син моєї подруги…»

Перш ніж порівняти свою дитину із іншою, задумайтеся про те, хто міг би бути кращим батьком чи кращою матір’ю для вашої дитини? Звісно, ніхто! У вашої дитини не має бути сумнівів про те, що вона для вас – найкраща, найбажаніша і ви любите такою, якою вона є.

Така фраза може позначитися на самооцінці дитини, змусити її не розвиватися, а постійно порівнювати себе із іншими дітьми. Згодом ця звичка перейде в доросле життя і позбутися її буде непросто.

«Ти можеш стати будь-ким, якщо захочеш»

Звісно, батькам хочеться вірити, що їх дитина зможе сягнути зірок, а наполеглива праця та чималі зусилля допоможуть в будь-якому починанні. Не варто бути занадто критичними до дитини, але здорове та реалістичне ставлення до себе допоможуть дитині набагато більше, ніж безпідставна самовпевненість.

У чому проблема? Якщо дитина занадто амбітна та не виборе перше місце на якомусь конкурсі, вона може почати звинувачувати себе, шукати власні (часто неіснуючі помилки), а також знижувати власну самооцінку.

«Якщо ти будеш так робити, віддам тебе в інтернат (бабайці, поліції)»

Здається, що це невинна фраза, але вона змушує дитину відчути страх: «Невже батьки не люблять мене? Невже вони хочуть комусь мене віддати?». У результаті маленька людина починає боятися зробити щось не так, поводитися неправильно (з батьківської точки зору) перед чужими людьми.

Робити помилки – нормально, всі ми помиляємося. Діти лише вчаться усього, тому найкраще буде підтримувати дитину та максимально пояснювати їй усе, аніж лякати.

«Який ти противний! Прямо як твій батько/дідусь/матір…»

Після такої фрази можна очікувати двох варіантів розвитку подій – або ваша дитина почне навмисне копіювати поведінку тої людини, про яку ви говорите, або вона буде відчувати до тої людини відразу.

Звісно, іноді так буває, що хтось у родині має погані звички або виховання. Але не варто акцентувати на цьому увагу в такому ключі під час спілкування із дитиною.

«Якби не ти, я б стала лікарем/професійним спортсменом/професором!»

Саме такі фрази вимушують дитину відчути, що вона не була бажаною. Що вона зруйнувала життя, мрії, щастя своїх батьків, не дала їм досягти якихось вершин. Такі фрази також можуть змусити дитину думати, що вона не варта чужих зусиль, що може призвести до проблем із партнером або дружбою.

Стати батьками – свідоме рішення дорослих людей, тож ніколи не можна звинувачувати дитину в тому, що вона зʼявилася на світ.

* * * 

Якщо ви цікавитеся психологією виховання, розвитком дитини, то вам також може бути цікавим онлайн-вебінар, який ми провели разом із нашими партнерами Pleso – сервісом для пошуку психотерапевта.

Спікери вебінару: Анна Ліссова, співзасновниця Pleso, лікар-психолог із досвідом понад 7 років, а також Вячеслав Поліновський – CEO GoITeens, викладач вищої школи та батько трьох дітей. Обговорили складнощі комунікації та взаємодії з дітьми, у яких ситуаціях вже варто звернутися до психолога, а коли допоможе дружня розмова та робота з внутрішньою мотивацією.

ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ НА ПЕРШЕ БЕЗОПЛАТНЕ ПРОБНЕ ЗАНЯТТЯ З GOITEENS

Коментарі